Шановні працівники Центру екстреної медичної допомоги та краяни!

 Від щирого серця вітаю Вас із Великодніми святами!

 День Христового Воскресіння щовесни приходить у наше життя світанком після довгої зимової ночі й освітлює його до найглибших закутків. Він дарує надію, єднає серця у спільній молитві й змушує душу стрепенутися під урочисте відлуння дзвонів, які проганяють тінь і відчиняють серце світу. Важко забути у часи війни, яким жорстоким цей світ може бути до людей, але кожен з вас робить його кращим. Великодні дзвони перегукуються із звуком швидкої допомоги, яка прямує на виклик, бо і в першому випадку, і в другому, це мотив, який для когось символізує відродження і шанс на майбутнє.

 Нехай ці дні стануть для вас періодом важливого переосмислення і очищення. Залишайте увесь тягар турбот на порозі церкви і заходьте до храму з вірою. Нехай ця віра окрилить вас у цьому такому виснажливому пошуку справедливості, якої годі шукати, але можна творити власними руками. Бажаю вам бути сильними і послідовними на нашому шляху до перемоги, завжди знаходити розраду в колі рідних і мир в душі, робити свою роботу щиро й відчувати вдячність й шану, які так міцно тримають за руку під час важких цілодобових чергувань.

 Нехай у вашому житті буде багато любові, важливих звершень і єдності в ім’я однієї цілі. Будьте тут і зараз. Пам’ятайте, що кожен з вас має велику цінність серед людей і перед Богом!

 

 Олександр РІПКА, генеральний директор КНП «ЦЕМД та МК» ТОР

Працівники КНП "ЦЕМД та МК" взяли участь у міжнародному сертифікованому триденному курсі ITLS Advanced Provider 

Бути в моменті – це не лише про бажання віднайти внутрішню гармонію і пізнати щастя. Для медичної сфери таке визначення може мати зовсім інше наповнення, адже кожна бригада швидкої допомоги під час виїзду опиняється десь на межі між минулим і майбутнім. В тому тепер, в якому кожна секунда може вартувати цілого життя. І щоб прожити цей момент з ясним розумом та чистим серцем, потрібно вчитися і вдосконалюватися кожного дня і за кожної нагоди. Суспільний та технологічний розвиток медицини рухається стрімкими темпами, і якщо спеціаліст хоче бути ще більш ефективним, кваліфікованим і актуальним для того часу, в який він живе, то мусить завжди напоготові мати квиток і відслідковувати прибуття потягів, щоб не довелося стрибати в останній вагон. Медики КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ТОР завжди готові тримати високу планку, навіть якщо для цього доводиться жертвувати своїм часом та комфортом. 

В останніх числах березня в місті Київ працівники КНП «ЦЕМД та МК» ТОР в складі завідувача навчально-тренувального центру Шильман Елеонори, лікарів з медицини невідкладних станів Мандзюк Наталії та Кошак Оксани, фельдшерів з медицини невідкладних станів Кривокульського Володимира, Лісної Наталії, Скалія Ігоря, Козовської Лідії, Правіцької Наталії, Коберницької Наталії взяли участь в міжнародному сертифікованому триденному курсі International Trauma Life Support Advanced Provider на базі Центру спеціальної підготовки та за ініціативи ВООЗ та МОЗ України і за фінансової підтримки фонду Novo Nordisk.

Інтенсивний триденний курс надання допомоги при травмах на догоспітальному етапі для служб екстреної та невідкладної медичної допомоги включає лекції та практичні заняття з використанням сучасного реального медичного обладнання і манекенів. Навчання проходило за участі сертифікованих інструкторів ERC, які одночасно є практикуючими лікарями в медичних закладах. Оскільки головну роль в таких випадках грає час, мета курсу – навчити навичкам, що необхідні для швидкого та якісного огляду, інтенсивного лікування, іммобілізації та транспортування постраждалих. Наприкінці курсу проводилися теоретичні та практичні іспити, які наші колеги пройшли відмінно, завдяки чому отримали найвищі оцінки й сертифікати ITLS міжнародного зразка.

Практична частина проходила дуже цікаво, адже включала різноманітні сценарії травм: у дорослих і дітей, у людей похилого віку, у вагітних жінок та людей в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння. Особлива увага приділялася вищепереліченим категоріям громадян, які постраждали внаслідок травми, а також роботі в команді, адже важливо, щоб дії були послідовними, кожен член бригади-команди знав, що конкретно має робити, і чітко виконував команди лідера.

Більше місяця довелося готуватися до курсу, вивчати найактуальніші теоретичні матеріали за підручником International Trauma Life Support, який налічує майже 500 сторінок. Але під час навчання учасники почували себе впевнено та комфортно, тому що вже були озброєні сучасними теоретичними знаннями. Минули дні, але курсанти досі думками не повернулися додому. Вони ще залишаються в сценаріях, в атмосфері драйву та позитивних емоцій. В планах – якомога швидше поділитися знаннями зі своїми колегами, організувати максимально подібний тренінг в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за допомогою манекенного обладнання та медичних девайсів.

Учасники курсу висловлюють щиру подяку за чудову організацію навчального процесу і майстерне втілення його в життя своїм вчителям: медичному директору Центру спеціальної підготовки Юрію Кривоносу, координатору курсу Віталію Іцю, інструкторам Вікторії Марченко, Олегу Картавому, Ростиславу Замрію та Олексію Маслову. Це були змістовні, цікаві і вражаючі три дні, кожен з яких тривав 11 насичених інформацією годин. Тут відчувається велика праця та талант, які допомагають спеціалістам з усієї України і надихають їх, адже задана на курсах планка надзвичайно висока. Бажаємо Центру спеціальної підготовки подальшого розвитку і ще більше професійних здобутків у своїй скарбничці.

Також щиро вітаємо колег КНП «ЦЕМД та МК» ТОР з успішним завершенням навчання і бажаємо плідної праці й можливості максимально ефективно реалізувати отримані знання на практиці. Пишаємося тим, що маємо у своїй команді спеціалістів, які завжди прагнуть більшого і своїм прикладом підіймають авторитет професії медика.

 14 березня – День українського добровольця

Український доброволець – це особлива категорія людини, в жилах якої тече козацька кров, а вільному духу замало місця у грудях. Він не може бути байдужим, не може залишатися осторонь в той час, як ворог бажає вибити ґрунт з-під ніг його Батьківщини, матері, дітей і кожного, хто щоранку поряд, з ким проводиш добу чергування, хто звіряє тобі свої сокровенні мрії про майбутнє. Майбутнє, якого завтра вже може не бути через злу волю сусіда через кордон. Доброволець в один момент залишає все те, що так любить, для того, щоб мільйони його земляків не втратили те, що мають. Не втратили свободу, надію, дім і навіть життя. І тут зовсім не йдеться про честь і шану, про гонор і амбіції, бо нам ще треба відбитися від ворога і стати на ноги, щоб мати можливість забезпечити своїх ветеранів. Тут йдеться про гідність і велике людське серце, яке б’ється так гучно, що одне здатне заглушити гул десяти ракет, розігнати зневіру і стати маяком для тих, кого відчай відносить на гострі скелі розпачу. Хто такий український доброволець? Це наш батько, брат, друг, сусід чи колега, який зняв спецодяг медика і взув берці, бо рятував десятки життів, а бажає - тисячі.

У 2017 році Верховна Рада України установила 14 березня Днем українського добровольця, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також для сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посилення суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. І це не порожні для нас слова з офіційних документів, адже саме перші хвилі добровольців дали змогу нам вистояти, провести мобілізацію і підготувати професійну заміну. Сьогодні кожен намагається працювати на своєму фронті, допомагати Збройним Силам України і прокидатися щоранку з думкою, що ще він може зробити для перемоги. Але все це завдяки воїнам, які в окопах і бліндажах працюють на те, щоб сонце наше зійшло над Україною жовтогарячим, а не багряним від крові.

КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в Тернопільській області має свій власний взвод з добровольців та резервістів, які мужньо захищають Україну й надихають весь колектив своєю сміливістю, свідомістю та оптимізмом. Всі вони розкидані по країні, але душею завжди вдома із власними сім’ями. Хочемо відзначити та привітати наших колег, які з власної волі змінили робочі будні на будні військові. Це Кучер Андрій, Гріздак Руслан, Дудник Дмитро, Малишевський Ігор, Андрієшин Віктор та Петран Сергій з Тернопольської станції Е(Ш)МД; Василюк Ярослав, Настасовський Сергій, Сушко Олег з Бережанської станції Е(Ш)МД; Ковальчук Ярослав з Кременецької станції Е(Ш)МД; Дідик Богдан з Теребовлянської станції Е(Ш)МД; Боднарчук Володимир з Чортківської станції Е(Ш)МД. Також у лавах ЗСУ є і ті, кого до зброї закликав обов’язок перед державою. Ми бажаємо, щоб Тернопільщина знала усіх своїх героїв, тому окрема подяка за службу В’юну Анатолію, Тригуку Віталію, Лещишину Анатолію та Леньгу Ростиславу з Тернопільської станції Е(Ш)МД; Кустрі Андрію з Теребовлянської станції Е(Ш)МД; Совичу Володимиру, Турковському Андрію, Народовому Ігорю, Хандію Володимиру, Шафію Володимиру та Бевському Сергію з Чортківської станції Е(Ш)МД. Сметанський Роман вже залишив ряди наших співробітників, але не ряди солдат, тому з честю вносимо його до нашого почесного списку.

Бажаємо нашим воїнам, щоб усі вищі сили заступилися за них і відвели небезпеку, нехай перемога поверне їх додому, а обійми рідних будуть найкращою нагородою. Будьте сміливо нашою опорою, нашою силою і вірою, бо ваша ноша важка, але благородна до щему.

Навчально-тренувальний відділ КНП «ЦЕМД та МК» ТОР – команда, яка вчить бути сміливим та обізнаним у будь-якій критичній ситуації

Коли вперше ступаєш на поріг КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ТОР, то поринаєш в особливу атмосферу суміші розсудливого і впевненого професіоналізму з вкрапленнями адреналіну. Адже це особливий світ людей, який у потоці екстрених викликів віднайшов свою специфічну гармонію та рівновагу. У цьому цунамі невідкладних станів медики балансують настільки віртуозно, що навіть може здатися, наче це під силу кожному. Саме так і виглядає праця високого класу: легко і невимушено. А в душі у цей час вир думок і рішень, з яких за лічені секунди потрібно вибрати правильні. І не просто вибрати, а й миттєво реалізувати. І тут на допомогу працівникам приходить клопітка і постійна робота над собою. Процес навчання лікарів та фельдшерів триває все життя. І якщо приборкувати власні емоції вони вчаться швидко, то сама медицина ніколи не стоїть на місці, розвивається і пропонує все більше можливостей для порятунку життя. І чим більше таких можливостей ти вивчиш, тим ефективнішою буде твоя допомога.

У грудні 2013 року при КНП «ЦЕМД та МД» був організований та відкритий навчально-тренувальний відділ, який ось уже понад 9 років займається розвитком свого напрямку. Тут працюють досвідчені лікарі та фельдшери вищої категорії, основне завдання яких і полягає у тому, щоб тримати руку на пульсі усіх світових досягнень у сфері медицини та першої невідкладної допомоги, акумулювати ці знання у цікаві, змістовні та доступні програми й презентувати їх тим, у кого є конкретний на це запит. В основі роботи підрозділу лежать накази Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), настанови та рекомендації науково-практичного центру екстреної медичної допомоги, який очолює Віталій Омелянович Крилюк. Також всі представники відділу є членами Всеукраїнської ради реанімації й використовують у своїй діяльності її рекомендації та програми.

Обличчям навчально-тренувального центру можна по праву назвати Елеонору Євгенівну Шильман, яка є його незмінною завідуючою усі ці роки. Це лікарка вищої категорії із 33-річним стажем, яка все своє життя проводить у русі, навчанні та підвищенні своєї майстерності. Вона відвідала десятки конференцій не лише в Україні, а й закордоном, разом із своїми колегами їздила на програми «BLS – знання, що рятують світ» (освітній проект, метою якого є розповсюдження знань з надання першої невідкладної медичної допомоги) та ALS (ADVANCED LIFE SUPPORT) – це курс розширених реанімаційних заходів для осіб, які мають медичну освіту. Немало почерпнув колектив і з Центру симуляційного навчання, який функціонує при Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я.Горбачевсього під керівництвом Галини Юріївни Цимбалюк. Цей процес навчання максимально багатогранний, адже бути відмінним медиком – це не одне і теж, що бути хорошим педагогом. А тут важливо не просто знати, а й максимально ефективно донести свої знання й навчити бездоганно використовувати їх на практиці.

Особливо хвилюючим для команди підрозділу був перший виїзд до Тернопільського національного економічного університету. Навчання проводилося максимально урочисто і потрібно було зібрати весь свій досвід, креативність та винахідливість, щоб організувати його на найвищому рівні. В процесі роботи був використаний і грамотно підібраний та змонтований відеоряд, продумана і доступно подана теоретична частина, а також відпрацьовані практичні ситуації. Аудиторія була заворожена таким інтерактивним дійством, а бажаючі мали можливість одразу ж на місці відпрацювати на практиці отримані знання. На той момент підрозділ не міг похизуватися сучасними навчальними засобами, але в кареті швидкої допомоги було достатньо приладів, щоб захопити присутніх та довгий час утримувати їх увагу у враженому захваті. Цей стан можна порівняти хіба із спрагою подорожнього, адже подача матеріалу була настільки цікавою, що навіть люди, які не причетні до медичної сфери, на мить відчули себе медиками екстреної допомоги з бажанням вирушати у бій за кожне людське життя. Керівництво університету не залишилося байдужим до такого успішного заходу і вручило грамоти кожному, хто доклався до його організації. Це був блискучий старт на довгому шляху клопіткої праці.

«Ми проводимо навчання під запит, – ділиться Елеонора Євгенівна, – кожен наш виїзд, кожна програма готується індивідуально. Нас часто запрошували для роботи з офісними працівниками, в лабораторії, стоматологічні кабінети, навчальні заклади, а також медичні установи. Люди хочуть навчатись першій невідкладній домедичній допомозі, її азам. Дуже важливо знати, як правильно діяти в екстрених ситуаціях, як грамотно викликати швидку, як себе вести біля постраждалого, щоб допомогти йому і не нашкодити. Ці питання актуальні і для цивільного населення, адже іноді рахунок іде не на хвилини, а на секунди. Просто підтримавши людину, яка знаходиться на межі втрати свідомості, можна врятувати її від черепно-мозкової травми, що часто приводить до летальних наслідків. Ми проводили тренінги для студентів у дні безпеки руху, показували, як здійснювати першу домедичну допомогу на спортивній кафедрі вищого навчального закладу, вчили вчителів на факультеті підвищення кваліфікації допомагати дітям у критичних ситуаціях. Були навіть у психо-неврологічному диспансері, де говорили про реанімацію та всі заходи, які з нею пов’язані. Є в нашій скарбничці і досвід співпраці і з соціальною службою, адже був запит на навчальний курс для потенційних батьків, які бажають всиновити дитину. Ми маємо право проводити програми, які тривають до 72 годин, після завершення яких видаємо посвідчення про проходження курсу».

В арсеналі навчально-тренувального відділу є симулятори-манекени, які дозволяють відпрацьовувати найрізноманітніші клінічні ситуації максимально реалістично. Користувач може вивести на монітор всю найважливішу інформацію, прослухати серцебиття і навіть спостерігати за тим, як у медичного тренажера змінюється забарвлення шкірних покривів. Також в роботі використовуються всі практичні набори та техніка, яка завжди має бути під руками у медика служби невідкладної допомоги. Після 24 лютого 2022 року особливо актуальною та затребуваною стала саме тактична медицина, яка напряму пов’язана із зупинкою кровотеч.

Писати про навчально-тренувальний відділ КНП «ЦЕМД та МК» можна багато і натхненно, адже кожен його виїзд – це велика справа для цілої спільноти. Подбати про себе та оточуючих на якомусь базовому рівні має вміти кожен, бо це одна із важливих складових свідомого і відповідального громадянського суспільства, особливо, в часи війни. 

Лікарка та пластунка Наталя Хміль – волонтерка із «Золотим серцем»

365 днів з моменту, коли наше синє небо, яке дихало свободою у передчутті весни, накрили ракети, а чорноземи, які почали пробуджуватися, набиратися сили й готуватися до посівної, брутально стоптали ворожі черевики й поорали танки. Той день був схожий на чорну хустку, якою покривають голову у день жалоби, але накрита була вся Україна, і живою раною став її кожен квадратний метр. Природно для людини в такий час принишкнути, сховатися надійніше та прихилити найдорожчих людей, хоча руками не охопити всіх і не захистити від обстрілів. Але для Наталі Марківни Хміль, працівника екстреної медичної допомоги з більш як 20-річним стажем, активної членкині української скаутської організації Пласт, мами, дружини та просто людини з великим серцем, природним був порив до дії, акумуляції сил та українська пісня, яка здатна подолати будь-який страх та піднести дух.

30 грудня 2022 року лікарка та волонтерка з Тернополя отримала державну нагороду України, вручену особисто Президентом Володимиром Зеленським – «Золоте серце». Така відзнака ушановує тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток волонтерського руху, зокрема під час військової агресії росії проти України. І хоча сама жінка скромно стверджує, що є багато людей, які сміливо вирушають допомагати у саме пекло фронту, але в тилу робиться вся найскладніша логістична робота. Завдяки таким активістам, які об’єднають навколо себе усіх свідомих та спраглих до дії українців, незалежно від віку, статі та соціального становища, творяться великі справи й наші військові на Сході та мешканці прилеглих територій мають змогу отримати все найнеобхідніше не просто у максимально можливому обсязі, але й своєчасно.

Волонтерська історія пані Наталі розпочинається ще задовго до подій 24 лютого. В 2001 році вона стає працівником екстреної медичної допомоги, а згодом проходить додаткові курси психіатрії у Львові і починає свою діяльність у ролі лікаря-психіатра спеціалізованої виїзної бригади, яка надає психологічну допомогу у випадках зловживання наркотиками та алкоголем, порушення психіки, депресії та посттравматичних стресових розладах. Це вже свідчить про медикиню, як про людину з високим рівнем емпатії та прагненням завжди бути там, де пацієнт знаходиться не лише на фізичному, але й емоційному зламі, потребує не лише номінальної опіки, а й правильних слів, які можуть в цей момент змінити все його життя. Багато про Наталю Марківну може розказати і її участь з 1991 року у діяльності Пласту – українській скаутській організації, де кожен за замовчуванням стає волонтером.

«Волонтерство для мене – це вже давня тема. Волонтерська робота розпочалася ще з Помаранчевої революції, коли я взяла відпустку і працювала медиком в тимчасовому мобільному шпиталі в Будинку офіцерів і надавала допомогу тим людям, які знаходилися тоді на Майдані: волонтерам, військовим і всім тим, хто приїхав до Києва, щоб висловити протест проти тогочасної політичної ситуації в Україні. Згодом була нагороджена пам’ятним знаком «Видатному медику, учаснику помаранчевої революції». Коли розпочалася Революція гідності, то не мала змоги поїхати, адже на той момент доглядала маленьких дітей, хоча в ході АТО допомагали зі всією пластунською спільнотою, як могли, адже Пласт завжди бере участь у таких акціях, які спрямовані на захист України».

Повномасштабне вторгнення застало Хміль Наталю на роботі. Здоров’я не дозволило їй поїхати на війну в якості медика, тому мобілізувалася на місці та очолила гуманітарний штаб тернопільського осередку Пласту в станиці Тернопіль. Перший шок змінився піснями в підвалі під час тривоги та активною діяльністю в періоди затишшя. Пластуни постійно проводять вишколи, дошколи, навчання та тренування для дітей, юнацтва та старших членів. Були зібрані усі сили, знання та стійкість духу, щоб помірковано реагувати на ситуацію, що сталася і замінити панічні настрої реальною допомогою.

«Мій брат вже деякий час живе зі своєю сім’єю в столиці Швеції Стокгольмі. Тому саме звідти і надійшла оперативно допомога в перші ж тижні повномасштабного вторгнення. Ми отримували продукти, які відправляли на Харків та на ті території, де у людей була реальна біда. Наш осередок займався логістикою, ми організовували спеціальні групи. Особливим напрямом на той час був пошук військового спорядження, адже багато пластунів одразу пішли служити в тероборону або до лав ЗСУ. Зараз процес вже налагоджений на державному рівні, але волонтерська робота далі триває і закінчиться лише із перемогою».

Гуманітарний пластунський штаб шукає донорів з різних джерел. В цьому дуже допомагає діаспора з Канади, Німеччини та США. Організація Пласт має велику довіру та відмінну репутацію як в Україні, так і за її межами, тому їй довіряють, бо знають, що кошти та зібрані речі завжди підуть за призначенням. Варто відзначити і співпрацю не тільки із стокгольмським хабом, а й з польськими та чеськими волонтерськими стихійними організаціями та фондами.

«Це не тільки моя заслуга, - каже натхненна власниця «Золотого серця», - багато людей допомагає, я одна не впоралася б. Я організовую процес розвантажування транспорту з гуманітарною допомогою, координую логістику, але за кожною дією завжди є ще одна пара рук. На допомогу приходять пластуни, співробітники, фельдшери, медики-студенти та побратими чоловіка, який служить в теробороні. Вони беруть участь у сортуванні та розподілі ліків, їх доставці до пунктів призначення».

Наталя Марківна зізнається, що нагорода «Золоте серце» - це чудове підтвердження того, що вона рухається у правильному напрямку, але зупинятися вона точно не збирається. Та і як можна зупинитися, коли у тебе замість крові тече любов до України. Такій самоідентифікації, гідності на наполегливості можна тільки позаздрити. Або взяти приклад, адже всі ми маємо свої страхи та вагання, та в той час, коли хтось сумнівається, інший вже підставляє свою спину й відводить біду ціною власного життя. І навіть тут, в глибокому тилу, медикиня та пластунка з Тернополя щодня віддає свій час, здоров’я та душевні ресурси на те, щоб зустріти перемогу разом зі своєю сім’єю у вільній та незалежній країні. І робить вона це не тому, що так потрібно, а тому, що інакше просто не може і не вміє.