Сьогодні у Кременці урочисто відкрили Кременецьку станцію Е(Ш)МД в новому відремонтованому приміщенні

Наше підприємство доклало немало зусиль для такого результату. І рушійними у цьому процесі була самовіддана праця завідувача станції Олени Лисаковської, а також допомога меценатів: Кебалюк Світлани, Іванько Олександра, Філика Олександра, Мазурчука Івана, Фугача Віктора, Зеленкова Віктора, Білоруса Віталія, Герасимчука Анатолія, Гаха Віталія, Врочинського Петра і очільників Кременецької громади. Разом нам вдалося відновити занедбаний стан першого поверху старої будівлі і створити комфортні умови перебування кількох десятків працівників швидкої допомоги.

Кременецька станція обслуговує населення на території Кременецького та частково Тернопільського районів. Це великі масштаби та відповідальність, яку беруть на себе медики щодня. Кожен з них заслуговує на затишок. І саме для працівників швидкої допомоги робота стає другим домом не лише на словах, але й на ділі. Бажаємо колегам успішно освоїти нове приміщення і натхненно продовжувати працювати у його відновлених стінах та на виїздах.

 Відкриття підстанції №4 Тернопільської станції Е(Ш)МД

12 вересня – особливий день для КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ТОР, адже у нашій робочій сім’ї стало на одну підстанцію більше. Цілий житловий масив в західний частині міста Тернополя та населені пункти приміської території були суттєво віддалені від місць базування чергових бригад. Це значно ускладнювало логістику виїздів. Тепер Дружба має свою підстанцію №4, до складу якої також входить пункт постійного базування бригад у смт. Велика-Березовиця. Це дозволяє оптимізувати роботу всієї Тернопільської станції Е(Ш)МД.

Шлях до реалізації цього проекту був непростим, але послідовним, адже ні в кого не могло виникнути сумнівів у його доцільності. Тернопіль для нашої централізованої оперативно-диспетчерської служби – це живий організм, який потребує кисневого забезпечення. І підстанція №4 стала додатковою кисневою маскою для всього міста.

Урочистості відкриттю додало вручення ключів від спеціалізованих автомобілів швидкої медичної допомоги, які підприємству передала державна агенція «Медичні закупівлі України». Це стало можливим завдяки участі в проекті, який передбачає розвиток системи екстреної медичної допомоги. Весь транспорт був розподілений по станціях області, що є важливим моментом для підсилення автопарку там, де цього найбільше потребують. Адже співпраця та взаємодопомога, які основуються на професіоналізмі і матеріальній підтримці – це головні кити, на яких і тримається вся медична система сьогодні.

Бажаємо колективу підстанції №4 Тернопільської станції Е(Ш)МД плідної та ефективної праці, злагодженості, витримки та здорових і вдячних пацієнтів. І нехай місто пам’ятає тих, хто одним із перших завжди готовий прийти на допомогу. Слава Україні і процвітання її медикам!

 

Формуємо нове покоління прогресивних медиків разом з CADUS

6 вересня на базі КНП «ЦЕМД та МК» ТОР відбулася зустріч адміністрації підприємства з представниками благодійної та незалежної організації допомоги в гуманітарній та медичній сфері CADUS. Заручитися таким партнером для нашого підприємства – це великий крок вперед. Можливість формувати нове покоління сертифікованих і мотивованих медиків та інструкторів в штаті компанії дозволяє створити сприятливі умови для більш ефективної професійної та навчальної діяльності в майбутньому.

 

CADUS завжди попереду всіх можливих ініціатив, адже запускає інноваційні та стійкі проекти з акцентом на медичне обслуговування, залучає до міждисциплінарної співпраці численних партнерів, у всіх свої проектах, технічних та логістичних інноваціях враховує соціальні та екологічні аспекти.

 

На зустрічі було домовлено про надання курсів медичної освіти працівникам Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за наступними напрямками:

 

1.    Лікування вибухових травм.

2.    Штучна вентиляція легень (ШВЛ).

3.    Початкове лікування травми.

4.    Лікування в умовах масових аварій (хімічних, радіоактивних).

5.    Медичний педагог (інструктор).

 

На разі КНП «ЦЕМД та МК» ТОР і Cadus працюють над визначенням регулярного місячного розкладу та узгодженням занять. Висловлюємо вдячність нашим партнерам за залученість, а майбутнім студентам бажаємо успіхів, високих досягнень, мотивації та можливості максимально ефективно використовувати здобуті знання на практиці.

 

 

Шановні медичні працівники Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також медики всієї Тернопільської області та України!

Від щирого серця вітаю вас із Днем медичного працівника! Цьогоріч ми розгортаємо нову сторінку в історії святкування, адже розпочинаємо свій власний шлях, в якому ще менше спільного з сусідами-окупантами. Нова дата покладає на нас велику місію, адже нам потрібно наповнити її своїми власними сенсами і справжнім українським духом. І всі ви – основа цього національного медичного фундаменту.

За кожним вашим прізвищем у графіку чергувань, заповненою картою пацієнта чи навіть комою між переліком здійснених реанімаційних заходів завжди стоїть ціле маленьке життя, чиясь історія із щасливим або драматичним фіналом, біль і полегшення, важливі рішення і складні випадки вперемішку із робочою рутиною. Все це сходинка за сходинкою веде вас до самопізнання, наповнює досвідом і відкриває все нові й нові грані вашого професіоналізму, адже досконалість не має меж. Важко уявити тернистіший шлях, адже ваші перемоги і поразки мають надто високу ціну. І ви йдете ним з гідністю і мужністю, які вселяють впевненість і надію у серце кожного пацієнта.

Хочу побажати вам сили та наснаги, щоб зберігати цю іскру в серці, сміливості, щоб не боятися брати на себе відповідальність, і лише високих цілей, щоб ніколи не зупинятися на досягнутому. Нехай у вас все і завжди буде під контролем у мирній та процвітаючій Україні. Слава Україні! Уклін її талановитим медикам!
 
З повагою
Генеральний директор КНП «ЦЕМД та МК» ТОР                      Олександр Ріпка

З Донеччини повернувся Волянюк Вадим – медик-доброволець і фельдшер Тернопільської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги

Як описати когось одним реченням, щоб почати з найголовнішого і в декілька слів вкласти всю суть? Що має бути на першому місці: медик-доброволець, фельдшер Тернопільської станції швидкої допомоги, син, друг чи людина діла? Бо Вадима Волянюка формують всі ці його сутності, які в сукупності зробили його тим, ким він є: небагатослівним, рішучим, небайдужим воїном на медичному фронті.

Родом юнак з села Лосятин Почаївської міської громади. Закінчив Кременецьке медичне училище й одразу розпочав свою трудову діяльність в КНП «ЦЕМД та МК» ТОР на посаді фельдшера. На момент 24 лютого 2022 року добросовісно виконував свою роботу у складі виїзної бригади Е(Ш)МД, яку важко назвати легкою чи безтурботною. Та такі люди завжди перебувають у пошуку місця, де вони можуть принести ще більше користі. Хлопець зізнається, що ідея допомогти нашій армії виникла раптово, але, насправді, на нас завжди впливає наше оточення, а в оточенні Вадима багато сміливих і свідомих людей. І ось відрядження оформлене, речі спаковані і потяг мчить медика в розпорядження Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова.

-        Було страшно, але я страх поборов і поїхав. – Каже Вадим. – Батьки дізналися не одразу. Багато хто до останнього думав, що я жартую. Відправили мене у Лиман Донецької області, де я місяць пропрацював у місцевому стабілізаційному пункті помічником лікарів: допомагав військовим, займався тампонуванням, перев’язуванням ран, виконував багато різної медичної роботи. Бойові дії були всього лише за 10 км, тому чув всі вибухи і прильоти. Спочатку було страшно, але там життя протікає зовсім по-іншому, тому звик. Коли ти в тому середовищі, то все інакше сприймається.

Мимоволі напрошується питання про внутрішній стержень, який наша молодь так відчайдушно у собі відкриває й сміливо ступає на шлях самоусвідомлення. Цей шлях дуже часто приводить її і на поле бою, адже якщо впускаєш у серце любов до рідної землі, то вже не завжди вдається бути осторонь.

-        Як не як, а ми є українці. Порив має бути незалежно від того, чи наставало те 24 лютого, чи ні. Після 24 ми просто більше зблизилися. Вражало на Сході те, що я з 2000 року народження, мені зараз лише 23, а до нас привозили хлопців 2002 і 2003 року. Вони були молодші за мене, але вже досвідчені вояки. Це мене дуже вразило. Найбільше боліло, коли у них були травматичні ампутації верхніх або нижніх кінцівок. Це жахливо, бо такі молоді, а вже залишаються без рук і ніг.

Вадим каже, що після повернення адаптувався вдома досить швидко. Намагався сприймати все спокійніше. Просто робив свою роботу. Без зайвих слів і пафосу. І зараз продовжує її робити, замінивши стабілізаційний пункт на карету швидкої допомоги.

Юнак сповнений надії, що Україна невдовзі здобуде перемогу у цій кровопролитній війні, але в цілому готовий і вдруге відправитися добровольцем, якщо цьому сприятимуть його життєві обставини. І мимоволі пригадуються слова, сказані до нього на початку бесіди, що він може бути сміливішим і не таким скутим, адже ми покликали його на дружню бесіду в комфортній обстановці. Так чи на ту адресу вони були сказані насправді? Просто бути сміливим і впевненим за робочим столом, який стоїть у затишному кабінеті більше, як за тисячу кілометрів від Лиману. А що ховається за нашим зовнішнім спокоєм? Що від нього залишиться, якщо нас взути у військові берці? І поки ми думаємо над цим філософським питанням, Вадим мовчки заступає на чергування в швидкій допомозі. І хто знає, яка ідея раптово виникне у нього завтра…

Слава Україні! Героям слава!

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на КНП "ЦЕМД та МК" ТОР!