Чергова ротація бригад екстреної медичної допомоги на деокупованій Херсонщині

Лютий – складний місяць для України у всіх відношеннях, адже останні дванадцять місяців стали справжнім випробуванням для кожної сфери нашого існування. Тому особливо символічною є поїздка медиків Тернопільського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на деокуповану Херсонщину, куди в перші дні ступила нога окупанта, а зараз їх дбайливими руками відновлюється як фізичне, так і ментальне здоров’я жителів, які залишилися у своїх домівках або повернулися вже після відступу ворожих військ.

Дві укомплектовані всім необхідним бригади провели у відряджені два тижні, щоденно виїжджаючи до нових населених пунктів Бериславського району для надання медичної допомоги цивільному населенню. Хто приходив до карети швидкої допомоги самотужки, до кого доводилося приїжджати особисто через маломобільність людини. Хтось ризикував своїм життям допомагаючи ЗСУ, а комусь миліша була влада загарбника. Кожна хата в херсонських селах наповнена своєю особистою драмою та історією, яку прошивають дірки від снарядів. І на кожен такий поріг ступали наші земляки, віддаючи багато добра й забираючи частково цей тягар пережитого на свої плечі.

Тернополяни також брали участь у стабілізації важкопоранених військових та у їх транспортуванні до медичних закладів Кривого Рогу. Така ініціатива була особливо важливою та тремкою для кожного учасника експедиції, адже у лавах ЗСУ служать мужні титани, а також наші брати сусіди та друзі, яких доля, чи радше московська орда, занесла так далеко від дому під кулі в окопи та бліндажі. Зберегти кожному не лише життя, а й максимальну фізичну дієздатність – це місія найвищого порядку й те, заради чого можна проїхати і десять тисяч кілометрів, ризикуючи власним життям. Всі державні служби України в такому місці стають одним організмом, серцем, яке відбиває ритм землі, що повстає із мертвих. Адже неволя рівноцінна смерті.

Два укомплектовані екіпажі, в складі яких була пара транспортних засобів та 6 осіб, працювали під кураторством Українського науково-практичного центру екстреної медицини та медицини катастроф МОЗ, завдяки чому діяли злагоджено, організовано та максимально ефективно. Адже, цитуючи учасника вже другої ротації, фельдшера з дванадцятирічним стажем Яськова Василя Богдановича: «В кожного є своя місія і кожен робить свою роботу. Якщо робити як-небудь, то твоє життя в небезпеці і життя тих, хто тобі довірився. Ми робимо одну роботу на перемогу». Це професіонали з великими серцями, які попри свої особисті страхи завжди знаходяться там, де їх потребують найбільше.

Основна мета такої поїздки – це надання медичної допомоги в екстреному порядку та підтримка хронічно хворих консультаціями та медичними препаратами в тих населених пунктах, які багато місяців потерпали від свавілля окупаційних військ. Наші бригади базувалися в районному центрі Велика Олександрівка і вже звідти здійснювали поїздки за заздалегідь складеним та узгодженим маршрутом. Тут був і їх дім, і робота, і життя, яке вміщувалося у дві машини. Бо сприймати реальність всього того, що було за вікнами, дуже складно. Особливо щемко було бачити місцевих дітей, у яких вже зовсім інші іграшки. І це далеко не плюшеві ведмедики.

На перешкоді екіпажам були дороги у критичному стані та розуміння, що на кожному кроці можна зустріти заміновану ділянку або нездетонований снаряд. Та колектив зібрався максимально мотивований та рішучий, тому люди трималися стійко, розбавляючи жахи наслідків бойових дій та великих руйнацій навколо щоденними побутовими клопотами, жартами та дружньою підтримкою один одного.

Міністерство охорони здоров’я в партнерстві з Херсонською обласною військовою адміністрацією та за підтримки міжнародних партнерів продовжує активну діяльність по налагодженню роботи медичних закладів та їх забезпеченню пріоритетними лікарськими засобами і обладнанням для стаціонарного лікування, надання екстреної та первинної допомоги. А тим часом наші сміливі та професійні хлопці та дівчата потурбувалися про 404 пацієнта й стали у вільний від поїздок час пліч-о-пліч із працівниками Львівського військового шпиталю, які опікувалися важкопораненими військовослужбовцями з мінно-вибуховими травмами. Тернопільські медики регулярно проходять навчання в Навчально-тренувальному відділі, вдосконалюють свої вміння і навики, а також прораховують свою роботу на десять кроків вперед, адже її специфіка полягає в тому, що вона має бути не просто висококваліфікованою, а й своєчасною та доречною.

Медики Тернопільського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф уже встигли розібрати свої наплічники, побачитися із рідними та приступити до своїх основних обов’язків. Але у них, як і у нас з вами, ще багато роботи попереду. Шлях до перемоги ще довгий і без конкретної дати завершення, тому кожен на своєму фронті має тримати своє тіло, розум та дух у повній бойовій готовності, щоб кожної миті бути корисним на своєму фронті своїй країні.